Виховні заходи
Виховний родинний захід №1 на тему:
«У кожній сім’ї, у кожній родині Шевченкове слово актуальне і нині!»
Мета: поглибити знання учнів про творчість Тараса Шевченка,вчити учнів порівнювати засоби боротьби за волю і свободу слова, популяризувати Шевченкове слово не тільки серед учнів а й серед батьків,привітати дівчаток та жінок з святом 8 березня, виховувати почуття вдячності батькам за життя, пошану до родини та народних традицій.
Вчитель. Доброго дня, дорогі діти, шановні наші гості! Ось і настала довгоочікувана весна. За вікном перші березневі дні. Весну ми асоціюємо з теплом, з мамою, сестрою, бабусею, а ще – з Шевченком. Саме у березні проходять Шевченківські дні. Кожного року наша школа вшановує пам’ять цього геніального поета. Але нинішній рік – ювілейний. 9 Березня виповнюється 200 років від дня народження геніального поета, художника,прозаїка, невтомного борця за вільну й незалежну Україну. Весна багата на визначні дати, а особливо – початок березня.
Я всіх вас хочу привітати з весною, з першими сонячними зайчиками і розпочати наше родинне свято. Адже наш клас – це велика і дружна родина,яка вміщує в собі три покоління: батьки, діти, онуки.
1. учень: Весела, гарна й кучерява
Маленька дівчинка Весна.
Біжить, сміється, сіє трави
І ллється пісня голосна.
( пісня «щебетала пташечка)
2. учень: По всіх усюдах пісня лине,
Усе пробуджує від сну.
І всі комашки, всі рослини
Вітають дівчинку Весну.
З’являється Весна. Весна красна надходить
Свої крила підводить
Над полями та гаями,
Над вишневими садами
Кажу: «Земле, пробудися,
Квітом чистим одягнися!»
Учитель: коли хочуть щось добре сказати про народ, то розповідають про людей, про їхні землі,гори, річки,ліси, згадують великих людей, які прославили рідну землю.
Українці – це народ Шевченка. Чи не у кожній світлиці по наших селах на почесному місці біля образів під вишиваними рушниками висів раніше портрет Кобзаря, завжди дивилися на діток зі стіни мудрі очі нашого духовного батька.
Чимало випробувань випадало на долю нашої рідної країни. Багато чужоземних загарбників хотіли поневолити український народ, зазнавали наші співвітчизники чимало лиха від свавілля панів, лишалися сиротами малі діти через війни, вмирали від голоду. Це наша історія, яку ми повинні пам’ятати і шанувати. Та головне – пам’ятати і шанувати тих, хто відстоював нашу свободу, боронив рідний край, не боявся вголос говорити, що ми – українці.
Нещодавно відзначали свято День захисника Вітчизни. Це день наших дідусів, батьків, наших хлопчиків – наших орлят.
(Пісня «Орлятко)
Учні:
1. Рідні мами, рідні тата,
Ми вітаєм вас на святі!
2. Ми вас любим щиро-щиро,
Вам бажаєм щастя й миру!
3. Ви на теж любіть, рідненькі,
Бо ми дітки дорогенькі.
Хочем бути на вас схожі
І, як ви, такі ж хороші!
4. Хай же наше добре слово
Розцвітає веселково!
5. Ми вас любим, кохані мами й тата,
Ми вам бажаєм здоров’ячка багато,
Ми хочемо, щоб завжди ви раділи
І щоб в житті ніколи не хворіли.
6. Хоч часом ми буваємо нечемні
І дуже ви хвилюєтесь за нас,
Але у серці, знаємо напевно,
Ми більше радуємо вас!
7.Як мені вас не любити,
Батьку рідний,нене?
Тож ви мене згодували
І дбали про мене.
8. Батько розуму навчає,
Мати приголубить.
Ніхто мене так на світі,
Як вони не любить.
9.Хай не знають втоми ваші руки,
В серце не закрадеться печаль.
Хай шанують діти, поважають люди,
Щастя і здоров’я линуть через край.
10.Бажаємо здоров’я міцного, хліба запашного,
Щастя в житті, достатку в домі.
Від сонця – тепла, від людей – добра
І не знати ні горя, ні втоми.
11. Все, що в серці мали, вам подарували:
Світлу мрію й казку,
Нашу пісню й ласку,
Щебет солов’їний, славу України.
Учитель:Батько. Тато. Його любов до дітей стримана і врівноважена. Недарма кажуть, що дитину треба любити так, щоб вона цього не чула ,а постійно відчувала.
Шановні наші батьки, дорогі хлопчики, я вас вітаю з минулим святом і побажаю одне, але найголовніше – щоб вам ніколи не довелося захищати Вітчизну зі зброєю в руках.
(пісня «Василечки»……………………………………………………..)
Тарас Шевченко був у війську, але не зброєю він боровся проти царської Росії, а своїми віршами, малюнками. Його творчий доробок надзвичайно великий, ніхто точно не може сказати скільки віршів вийшло з-під пера відомого поета. Багато з них було знищено,йому забороняли писати, малювати,говорити українською мовою,але він не скорився. Він став захисником селян, співцем жіночої долі.
Учні:
1. Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.
2. Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля,яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
3. Благословенна та година,
Як народила мати сина
І нарекла його Тарасом.
4. В похилій хаті край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати вбита горем.
6. Нещасна мати сповила
Його малого й зажурилась,
І цілу ніченьку молилась
У тій старій похиленій хатині.
6. У тяжкій неволі ріс малий Тарас
Він не вчився в школі,
Він ягнята пас.
7. Хоче малювати,прагне він до знань,
Та за це багато зазнає знущань.
Учитель: нелегка доля випала малому Тарасу. Та він не впадав у відчай, а навпаки – намагався бачити хороше у буденних речах: у залізних стовпах, у вишнях,у хатах, у вечірній зірці.
(Пісня «Зоре моя, вечірняя»)
Учень: Ти не загинеш, Україно,
І мова праведна твоя,
Бо кожне слово в ній – перлина
Душа живого Кобзаря.
Учитель: Тарас Шевченко був невтомним співцем жіночої долі, він не міг лишатися байдужим до жіночих страждань,але не міг нічим зарадити. Все, що було у нього на озброєнні – це його слово: поетичне, влучне, щемливе. Воно хвилювало душу, ставало розрадою у важкі хвилини, а скільки їх було, тих важких хвилин?
Мабуть, немає в Україні жодної родини, яка б не знала хоча б одного вірша із творчості Шевченка. Зараз я пропоную вам умовно розділитися на три команди: хлопчики, дівчатка, батьки. Батькам згадати роки за шкільною партою. Чи вчили ви твори Кобзаря? Звичайно що так. Отож, шановні батьки, перше слово Вам.
(команда батьків читають напам’ять вірші Шевченка)
Зараз черга дівчаток. (вірші читають дівчатка)
І нарешті – хлопчики!
Як бачимо, всі покоління читали та вивчали напам’ять вірші Шевченка. Його творчість не знеціниться з роками, не забудеться,не відійде у небуття.
На нашому святі сьогодні присутні переважно жінки. Та це не випадковість. Адже завтра міжнародний жіночий день 8 березня.
Це свято усіх жінок та дівчаток.
Учитель:
«Яке найкраще слово в світі?», -
Раз мудрий хтось спитав людей.
«Здоров’я», - відповів так хворий.
«Ні,молодість», - сказав старий.
«Найкраще – хліб», - жебрак говорить.
«Ні, правда», - відповів мудрець.
Аж тут з куточка обізвавсь
Якийсь малий – малий хлопчак:
«Найкраще слово в світі – мама!»
І всі сказали: «Мама!Так!»
Учені:
1. Мама, рідна, люба і кохана.
І краса твоя жіноча незрівнянна.
Хай лихо обходить стороною,
Хай сонце не стрічається з грозою.
2. У бабусі голова біліш.
Тож мене бабуся любить більш.
В неї діти – доньки та сини –
Додають сердешній сивини.
(Пісня «Червона калина» Наталії Май)
Учитель:
Тихо. Тихіше. Мати дитину колише недремно,
Вона не раз змахне краплину поту.
Що ж, прислів’я мовить не даремно:
Хто не мав дітей, не мав клопоту.
А зростуть – то скільки дум у неньки
І тривог за їхнє кожне діло!
Голова боліла від маленьких,
Від дорослих серце заболіло.
Але що ті клопоти й тривоги,
Бо хіба із щастям їх зрівняти,
Як дитя, зіп’явшися на ноги,
Перший крок ступає по кімнаті?
Як почуєш ти уперше «мамо»,
Як до школи поведеш за руку,
Як уже одержиш телеграму:
«Мамочко,вітаю із онуком!»
Шановні мами та бабусі приймайте музичний дарунок від ваших дітей та онуків.
(пісня Наталії Май «Я по хмарці білій…»)
Учитель: Наші дівчатка – це майбутні жінки,матері. Сьогодні ці поздоровлення звучать і для них.
Все прекрасне, що буває в житті,
Ми бажаємо вам від душі.
Будьте щасливі навіки, без міри.
Хай ніжність в очах ваших не згасне,
Й оточує вас нехай тільки прекрасне!
Зараз слово для привітання надаю вашим батькам
(Звучить мелодія вальсу. Хлопчики запрошують дівчаток.)
Учитель: Дорогі наші мами, ваші діти протягом зими вирощували квіти,аби на свято подарувати їх. Прийміть ці квіти як символ весни, початку життя, пробудження від зимового сну, як надію на краще, як сподівання на благополуччя та мир у країні.
Я вас ще раз вітаю з весняними святами, сподіваюся що сьогоднішня зустріч наша не минула даремно, що у кожній родині пануватиме повага до батьків та цінуватиметься наша культурна поетична спадщина. А наостанок я хочу почастувати вас символом весни – жайворонком.
(Дівчатка роздають усім присутнім печиво – жайворонки)
Виховна година №2 на тему:
«А що в Вашій скрині, бабусю?»
Мета: розширити знання дітей про предмети старовини та звичаї українського народу минулих століть; виховувати шанобливе ставлення до людей похилого віку та українських традицій, розвивати естетичні смаки та творчі здібності учнів; прищеплювати любов до народних традицій і звичаїв.
Обладнання: вишиті рушники, українські костюми, вишиті сорочки різних розмірів, макет скрині, випечена в печі хлібина, глиняний посуд, малюнки та фото із зображенням скринь, програвач.
Класна кімната святково вбрана рушниками, посередині макет скрині, лава, стіл із накритий вишитою скатертиною, на столі глиняний посуд, парти розставлені півколом, звучить тиха українська пісня, на дошці фото та малюнки різних скринь, записано епіграф:
На дерево дивись, як родить,
А на людину, як робить.
(народна мудрість)
Господиню видно по ганку,
А дівчину - по скрині.
(народна мудрість)
Хід заходу
Учитель: Доброго дня, дорогі діти та гості нашого класу. Сьогодні ми зібралися у святково прибраній кімнаті для того, аби більше дізнатися про традиції нашого народу, відтворити у своїй уяві українську хату та побут наших дідів та прадідів. Перед вами українська світлиця. Діти, давайте згадаємо які речі були в українських хатах в давнину.
(діти з допомогою вчителя називають: стіл, лава, рушники, глиняний посуд, дерев’яне ліжко, ікони).
Молодці! Ви добре знаєте побут наших пращурів. А сьогодні я хочу звернути вашу увагу до ще однієї речі, а точніше - частини українського інтер’єру - скрині. Як ви думаєте, навіщо в хатах ставили скрині.
(Відповіді дітей)
Правильно ви здогадалися, скриня слугувала шафою для одягу. А чи знаєте ви які звичаї українського народу пов’язані зі скринею? Отож слухайте!
( входить старша дівчинка в українському одязі, торкається рукою до скрині)
Дівчина: гарна в мене скриня, це тато таку зробив.
(входить хлопчик)
Хлопчик: А навіщо вона тобі?
Дівчинка: Як навіщо? Ти хіба не знаєш?
Хлопчик: Ні. У мене такої немає.
Дівчинка: А тобі вона й непотрібна. За давнім українським звичаєм, коли в сім*ї народжувалась дівчинка, батько замовляв у майстра скриню або виготовляв сам. Протягом всього часу, доки дівчина живе з батьками, вона складає в скриню все, що виготовила власними руками, або отримала у подарунок. У скрині обов’язково мали бути рушники, сорочки, плахти, простирадла та інші речі. Коли дівчина виходила заміж, скриня переходила до хати чоловіка разом із нареченою.
Та що я тобі розказую, краще подивись сам.
( виходить дівчина – оповідач, читає вірш а заздалегідь підготовлені дівчатка виконують дії, які описані у вірші)
Дівчина – оповідач:
Стоїть у світлиці бабусина скриня:
Велика, лакована, вся темно – синя.
Не просто предмет побутового вжитку –
Ця скриня – хранитель й оберіг пережитку.
Неначе архів історичної казки,
Оберіг материнської доброї ласки.
Щемливо сердечко у грудях тріпоче,
Онука послухати розповідь хоче
Про всі оті речі, що сховані в скрині,
Бабуся готує розповідь нині.
Ось цей рушничок, що бабуся дістала,
Це ним вся родина малятко стрічала.
Це він її вперше до хати завів,
Щоб рід не кінчався, а більше міцнів.
І те немовля росло підростало,
Із нього невдовзі дівча миле стало.
А мати дитині вдягла вишиванку:
Білесеньку й ніжну в неділеньку зранку.
І дівчина та з кожним роком міцніла,
Бо біла сорочечка пестила й гріла.
І стала сорочечка та замала.
Бабуся вже більшу шить почала.
Нарешті готова обнова чекана,
Вдягла її дівчина – справжняя панна:
Весела і ніжна, як тепла весна,
Онуці й самій вишивать вже пора,
Бо вже незабаром надійде той час,
Коли старости завітають до нас.
Хлопчик: От тепер я зрозумів для чого та скриня! Виявляється це не проста річ. За вмістом скрині можна дізнатися яка її господиня: роботяща чи ледача, майстриня чи нездара.
Дівчинка: Так, ти все правильно зрозумів. Дівоча скриня – це гордість кожної дівчини, а ще зовнішній вигляд цього предмету говорив про те бідна чи багата родина в якій росте дівча.
Хлопчик: Як це говорив? Хіба зовнішній вигляд скринь не однаковий?
Дівчинка: Ні! Якщо родина була заможною, то й скриня була оздоблена різьбою, добре відшліфована, пофарбована й покрита лаком. А у бідних дівчат скрині мали значно скромніший вигляд, бо родина не мала коштів, щоб замовити річ у майстра, а виготовляла сама. Тому й відрізнялися вироби.
Учитель: Спасибі вам за цікаву розповідь. Діти, ви все зрозуміли? Сподіваюся тепер ви ще більше будете знати про традиції та побут українців. А на закінчення нашої зустрічі давайте всі разом заспіваємо українську пісню.
( пісня Наталії Май «………………………………………………»)
Учитель: сьогоднішня зустріч завершилась. Я сподіваюся ви засвоїли народознавчий матеріал, більше ознайомилися з традиціями та звичаями українців, а наш обов’язок – берегти і примножувати культурну спадщину наших предків.
Виховна година №3 на тему:
«Українська хата»
Мета: ознайомити учнів з історією, традиціями, обрядами, побутом українського народу; розвивати творчі здібності учнів, креативне мислення; викликати любов до української пісні, повагу до традицій пращурів.
Обладнання: малюнки українських хат, старі фотокартки, рушники, макет печі, ікона, свічка, рядно, музичний центр, аудіо записи українських пісень.
Для творчої роботи: мішковина, солома або сіно, клей, скляні пляшки, штучні квіти.
Святково прибрана класна кімната: на стінах рушники, на покуті ікона і свічка, макет печі, на підлозі – рядно.
«І досі сниться: під горою,
Між вербами та над водою,
Біленька хаточка…»
(Т. Шевченко)
«Своя мазанка ліпша від чужої світлиці»
(народна мудрість)
Хід заходу
(звучить тиха українська мелодія)
Учитель: «Напишу я про свою хату…білу, з теплою солом’яною стріхою, що поросла зеленим оксамитовим мохом…незамкнену, вічно одкриту для всіх без стуку в двері, без «можна?»…високонравственну людську оселю.»
Скільки існує людство – стільки існує житло. Стародавня людина селилася в печерах, виганяючи звідти звірів, викопувала у глинистих кручах сховища, будувала халабуди із кісток, гілок, листя, кори, шкіри.
Пізніше стали з’являтися землянки і напівземлянки, житла з дерева, глини, каменю.
Традиційно українська хата була дуже мальовничою і чепурною. Бо саме тут проходила значна частина життя, закладалися перші уподобання людини. Кожна українська господиня дбайливо доглядала своє житло. Тому в хаті було чисто, вибілено, стіни розмальовані кольоровою глиною, оздоблені витинанками, прикрашені квітами і пахучими травами.
(Звучить пісня «Хата моя біла хата»)
Українська хата – воістину колиска нашого народу. У ній жили і вмирали цілі покоління, сподіваючись на кращу долю. Вона була світом наших предків, з цієї селянської хати пішли у світ велетні думки: Григорій сковорода, тарас Шевченко, Іван Франко та багато інших видатних українців.
Один німецький мандрівник писав про українців: «Живуть у чисто утримуваних хатах, що до тебе всміхаються. Вони не задовольняються тим, що кожного дня миють їх, як це роблять голландці, але й кожні два тижні білять свої оселі. Тому хати українців виглядають білими, неначе свіжовибілене полотно».
Традиційна українська хата мала білі стіни, невеличкі вікна, двері, які прикрашало різьблення. Накривала хату висока солом’яна стріха.
Господиня, побіливши хату, оздоблювала її настінним живописом: півниками та квітами, які тішили зір, аж доки настане час знову білити хату. Тоді жінки наносили нові візерунки.
З кожним роком людські житла змінювалися, вдосконалювалися, з’являлися нові предмети вжитку, а разом з цим народ складав та накопичував прислів’я приказки. Ось деякі з них:
· Усяка пташка дбає про своє гніздо.
· У неї в хаті, як у церкві.
· Я не я, і хата не моя.
· Моя хата скраю.
· Чужа хата гірша ката.
· У веселій хаті живуть веселі люди.
· Без господині хата плаче.
· У чужій хаті й тріска б’є.
· Вдома й стіни гріють.
· У своїй печі й дим не гіркий.
Багато приказок складено про українську хату, але не менше й пісень. Ми з вами уже вчили деякі з них. Головним персонажем у цих піснях була хата. А особливо цінують люди ту хату, яка виростила їх і випустила у світ. Пропоную вам прослухати пісню, яка називається «Стара хата»
Учень: ми також знаємо пісні про рідну хату. Пропонуємо вашій увазі пісню Наталії Май «……………………………………….»
Учитель: молодці, діти, хорошу пісню заспівали. Я хочу звернути вашу увагу на макет української хати. Цей макет відтворює зовнішній вигляд старовинної хати. Чи подобається вона вам? Якщо так, то пропоную спробувати виготовити такі макети й вам.
Отже, переходимо до практичної частини нашого заняття. Спочатку треба відібрати необхідні матеріали для роботи. Нам потрібно:
· Скляна пляшка ємкістю 0,5 літра.
· Шматочок мішковини.
· Солоне тісто.
· Снопик сіна або соломи.
· Декоративна стрічка.
· Штучні або сухі квіти.
· Клей.
· Гуаші.
Послідовність виконання роботи
1. Відміряти необхідний шматок мішковини, обгорнувши ним пляшку.
2. Порожню пляшку добре намазати клеєм.
3. Приклеїти мішковину до пляшки.
4. Із солоного тіста зробити віконце.
5. Прикріпити віконце до нашого макету.
6. Снопик сіна міцно зав’язати з одного кінця (Від краю відступити декілька сантиметрів)
7. На горличко пляшки нанести шар клею і закріпити снопик (зав’язаним кінцем догори)
8. Місце зав’язування прикрасити декоративною стрічкою та квітами.
9. Сам макет прикрасити петриківським розписом.
Ось наша хатинка майже готова. Треба лише почекати доки висохне фарба та клей. У вас вийшов гарний сувенір – оберіг. Можете залишити його собі або подарувати своїм друзям.
Учитель: отже, діти, давайте згадаємо про що ми говорили сьогодні на виховній годині?
Що вам найбільше запам’яталося?
Що на занятті для вас було новим?
Що ви вже знали чи просто чули раніше?
Чи були якісь слова які ви не зрозуміли?
Бачу таким словом є слово «оберіг».
А про значення цього слова я вам розповім на наступній годині спілкування.
Вся у білих рушниках, Вишивала їх бабуся,
Наша хата – ніби птах. Вишивала їх матуся…
Мчить вона через віки, Я теж птаху помагаю -
Диво – крила – рушники. Рушничок свій вишиваю
Виховна година №4 на тему:
«Звичаї моєї родини»
(Зимові свята)
Мета: продовжити знайомство з народними традиціями, ознайомитись із сімейними звичаями учнів; виховувати повагу до родини, батьків, односельців; розвивати творчі здібності учнів.
Обладнання: рушники, фотографії, малюнки, народний одяг, програвач, аудіо записи народних пісень, святково накритий стіл, на столі Різдвяні страви. Посередині велика глиняна миска з кутею.
Дми, не дми – не до Різдва, а до Великодня.
Краще Різдво тріскуче, ніж пекуче.
Хід заняття
Учитель: Давньогрецький філософ Демокрит 370 року до нашої ери писав: «Життя без свят, наче довга дорога без перепочинку».
І справді, давайте уявимо собі, що із нашого життя зникли б свята. Чи добре було б? свята існують стільки, скільки існує людство. Вони покликані насамперед скрашувати суворі будні, надавати наснаги. Народні свята були своєрідними календарними сторінками річного циклу. Вони супроводжувалися казковими чарівними дійствами та обрядами, в яких брали участь і дорослі, і діти. Із століття в століття переходять обряди від старшого покоління до молоді, передаючи традиції та звичаї нашого народу.
Українська обрядовість є однією з найдавніших і найцікавіших у Європі. Розрізняють два види українських обрядів: родинні, або сімейні, та календарно – побутові. До першої категорії належать святкування громадою днів народжень, хрестин, повноліття, весілля тощо. До другого різновиду обрядових дій - святкування початку та закінчення певних природних циклів.
З давніх часів повелося на селі приурочувати родинні обряди до календарних. Так, наприклад, за старовинною українською традицією весілля та свята повноліття справляли восени або взимку, коли закінчувалися польові роботи.
Традиційна новорічна обрядовість українців – це ціла низка зимових свят.
Згадайте слова відомої колядки:
Та прийдуть до тебе
Три празники в гості:
Що перший празник –
Святеє Рождество,
А другий празник –
Святого Василя,
А третій же празник –
Святе Водохреще…
От, і поговоримо про перше із свят – Різдво Христове!
1 учень: Різдво – це перше з новорічних свят, проте цей день слов’яни святкували ще задовго до прийняття християнства як свято народження Всесвіту. Народне святкування Різдва майже однакове в усіх регіонах нашої країни, органічно поєднує в собі християнські та язичницькі традиції.
Готуватися до святвечора починали ще вдосвіта, розпалюючи вогонь у печі. Будь – яка робота, крім готування страв, у цей день була заборонена. Люди впродовж дня мали повернути борги, помиритися з тими, з ким посварилися. Коли сідало сонце, господар заносив до хати сніп пшениці, що з осені зберігався на горищі або в хліву, та ставив його під образами. Потім накривали святковий стіл, при цьому хлібину на стіл мала покласти дитина. Страв на столі повинно бути 12. з кожної страви брали потроху, клали до великої миски та несли худобі. Коли вся родина збиралася за столом господар хати читав молитву. Вечеряти починали тоді, коли на небі з’являлася перша зірка. Спочатку вечерями мовчки, але згодом молодь та діти влаштовували ігри. В цей вечір до хати приходили колядники. Господарі щедро обдаровували їх гостинцями.
Учень: В Віфлеємі новина,
Діва сина породила,
Породила в благодаті
Непорочна Діва – мати
Марія.
Учень: Слава Божа і хвала
У вертепі настала,
З неба ангели злітають,
З сином Божим прославляють
Марію.
Учень: Серед темної ночі
Дивне світло б’є в очі –
Ясна зоря засвітила,
Де дитятко породила
Марія.
Учень: По всьому світу новина:
Пречиста Діва Сина народила,
В яслі положила,
Сінцем притрусила.
Господнього Сина.
Учень: Зійшли ангели з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:
Три свічки воскові
Ще й ризи шовкові
Ісусові Христові.
(учні виконують пісню «Нова радість стала…»)
Учитель: З давніх - давен люди помічали та записували прикмети до кожного з народних свят. Ось що помічали на Різдво:
· На кутю зоряне небо – кури добре нестимуться і вродить горіх.
· Місячна ніч – урожай на баштани.
· Ожеледь на деревах – урожай горіхів та садовини.
· Сніг – на врожай яблук.
· Від Різдва до хрещення полювати на звірів гріх.
Друге з свят – Василя святого.
2 учень: Свято Василя – перший день нового року за старим стилем. З першими промінцями сонця починали спалювати «дідухів», оповіщаючи, що настав Новий рік.
У цей день не дозволялося нічого різати. Але найцікавішими були новорічні засівання осель збіжжям. Це пов’язано з тим, що Василь є покровитель землеробства. Хлопці – підлітки (посівальники) ходили по хатах, зайшовши – посівали зерном і виголошували коротенькі віршики – побажання:
Сію, сію, посіваю
З Новим роком всіх вітаю!
На щастя, на здоров’я,
На Новий рік,
Аби вам вродило краще, ніж торік!
Вважалося, що Новий рік – це чарівний час, коли присутні душі померлих родичів, небо відчинено і до Бога можна звертатися з будь-яким проханням.
Учитель: третій празник – Святе Водохреще
3 учень: Водохреще або Хрещення – значне християнське свято. Його святкують 19 січня. Називають ще Ордані або Йордані. За час від Різдва до Водохреща не дозволялося нічого робити, лише ходити в гості та готувати їжу. За християнською традицією в цей день з криги вирубували хрест, фарбували його в червоний колір і, прикрасивши його сосновими або смерековими гілками, виставляли на помітному місці. Після цього священик освячував воду в ополонці. Таку воду люди розносили по домівках, освячували будівлі, використовували для лікування. Молодь влаштовувала гуляння біля води, найсміливіші хлопці і чоловіки купалися в ополонках. Дівчата співали йорданські колядки. Це свято вважалося кульмінацією зими, морози поволі слабшали.
Учитель: Ось ми й познайомилися з найголовнішими родинними святами зимового циклу. Ці свята відзначала кожна родина. Багатою чи бідною була сім*я, але три зимові свята відзначали обов’язково. А зараз коротенько розкажіть як святкують ці дні у ваших родинах. Чи схожі ваші традиції з традиціями наших предків?
(деякі з учнів розповідають про звичаї родини святкувати зимові свята; чується стукіт за дверима)
Чи чуєте, діти, хтось до нас прийшов. Давайте поглянемо хто там.
(До класу заходять святково вбрані старші учні)
Хлопець: Чи дозволите у вашій хаті заколядувати,
з Різдвом Христовим привітати?
Учитель: Колядуйте.
Хлопець: Колядин, колядин, я в батька один,
В порванім кожушку, винесіть пампушку.
Щоб була ваша хата радістю багата!
Хай красується добром,
Медом, пивом ще й вином!
Ще й смачними пирогами,
Ще й веселими піснями!
Хай буде рік добрий, а вік довгий,
Будьте здорові, з святом,
З Різдвом Христовим!
Учитель: Спасибі за побажання та привітання. Прийміть від нас дарунки. А чи є в вас міхоноша?
Хлопець: Звичайно є. Як же без нього на святки. Та чи дозволите ви нашим дівчатам защедрувати? Адже перед Василем увечері по селах ходили щедрівники, той до вас прийшли.
Учитель: Звичайно. Просимо до нашої хати.
1 дівчина: Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
2 дівчина: Там господар, як виноград,
Там господиня, як калина,
Його сини, як соколи,
Її дочки, як панночки.
3 дівчина: По садочку ходили, сад садили,
Сад садили, сад поливали –
Вищий мене кращий мене.
Усі разом: Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Учитель: Дякуємо вам за привітання. Велике спасибі, що завітали до нас. За це приймайте дарунки. Та сідайте до нашого столу кутю їсти.
Усі сідають за стіл і пригощаються святковими стравами
Виховна година №5 на тему:
«Тато і я - найсильніша сім*я»
Учитель: доброго дня, дорогі діти, шановні батьки та гості нашого свята. Сьогодні ми зібралися на передодні державного свята – Дня захисника Вітчизни.
У цей день вітають людей у погонах, бійців діючих армій: офіцерів, солдат. Ви, дорогі чоловіки, колись також були військовими, а ваші сини – неодмінно ними стануть.
Сьогодні я хочу привітати вас з справжнім чоловічим святом. Бажаю Вам, насамперед, міцного здоров’я, тепла і затишку у ваших родинах, щоб ваші діти приносили Вам тільки радісні звістки. А вам, дорогі мої хлопчики, бажаю рости здоровими та щасливими, бути гідними синами своїх батьків.
Ми розпочинаємо наше свято традиційними привітаннями. Я надаю слово вашим дітям.
Учні:
1. Я вітаю діда й тата
З чоловічим справжнім святом!
2. Хто Вітчизну боронив –
Привітання заслужив!
3. Прадід мій пройшов війну –
Я вклоняюся йому.
4. В мирний час служив мій дід –
Захищав кордон, як слід!
5. Тато до армійських лав
Зовсім нещодавно став.
Відслужив належний рік
Як достойний чоловік.
6. Нині будем святкувати.
Дід почне розповідати,
Як у армії служив,
Всіх згадає, з ким дружив.
7. Прадід про війну розкаже,
Потайки сльозу змахне.
Фотографії покаже
І невесело зітхне…
8. Щось смішне про службу в війську
Пригадає тато, звісно!
9. Всі ті спогади й байки
Буду слухать залюбки!
10. Треба швидше підростати
І професію обрати,
Щоб у армії служити
І Вітчизну боронити!
11. Сьогодні в нашій залі свято,
Тут сміху, радощів багато.
Сьогодні хлопчиків вітаєм,
Всього найкращого бажаєм.
12. Хоробрими, сміливими ростіть,
Кордони України бережіть,
Продовжуйте батьківську справу,
Ростіть Вітчизні, всім на славу.
Учитель: Батько, тато… Він вимогливий і суворий, стриманий і врівноважений, він приклад для наслідування. У народі кажуть, що любов батька прихована, бо дітей треба любити так, щоб вони цього не знали, але це не заважає любити своїх дітей щиро і безмежно.
13. Мій любий татусь –
Він найкращий у світі,
І щиро признаюся вам,
Що дуже люблю й поважаю я тата
Й нікому його не віддам.
Пісня «Василечки»
14. Де знайти співанку, аби оспівати,
Де ті фарби взяти, аби змалювати?
Хоч би я співала, краще за пташата,
То не виспіваю, як люблю я тата.
Хоч би, як веселка я всі фарби мала,
То любов до татка
Я б не змалювала!
15. Ти за нас, татусю, не журися,
На славу й честь благослови синів.
Будь певний, батьку, весело всміхнися,
Ми ще повернем славу козаків.
16.Тобі, батьку, вклоняємось ми
За любов, за турботу, горіння.
Ми дорослими станем людьми,
Тож спасибі тобі за терпіння.
17. Варенчк з сиром ти нам не готуєш,
Інколи розкажеш казочку нову.
В основному, татку, ти у нас працюєш.
І за це, рідненький, я тебе люблю
18. В кожної дитини є найкращий тато,
Тож давайте всіх до купочки зберем.
І влаштуєм татам найгарніше свято,
Бо без них, повірте, всі ми пропадем.
Учитель: Шановні батьки, прийміть від своїх дітей вітальні листівки, які вони виготовили самі щоб вас привітати.
А зараз ми переходимо до другої частини нашого свята – «Тато і я найсильніша сім*я».
Для нашої гри я попорошу татусів допомагати своїм синам.
Конкурс №1 «Збери слово» командам надається набір літер слова «Захисник». Виграє та команда, яка найшвидше правильно складе слово.
Конкурс №2 конкурс «Лівоооооруч». Хлопці шикуються в шеренгу. Ведучий подає команду до повороту. І тільки на складі «…РУЧ» хлопці мають повернутися. Хто повернувся не в той бік – вибуває з гри.
Конкурс №3 «Арм-рестлінг» . Перемагає той, хто здолає всіх конкурентів.
Конкурс №4 «Влучний стрілець». Хлопчикам дається по дві спроб збити кеглі. Виграє той, хто зіб’є найбільше.
Конкурс №5 «Хороший рибалка». Хлопчики сідають навколо уявного ставка. За 5 хвилин їм потрібно наловити якнайбільше рибки.
Конкурс №6 «Обід» Як відомо солдат повинен усе робити швидко, а найголовніше – швидко їсти, аби не залишитися голодним. Перед вами тарілочки з їжею. По команді «Обід» починаєте їсти. Хто з’їв усе – піднімає руку.
Конкурс №7 «Пов’яжи мамі хустку» Для кожного солдата найголовніша людина – мама. Бо саме вона не спить ночами, турбуючись про своє дитя. За давньою українською традицією кожен солдат, повертаючись додому, віз мамі хустку. Зараз і ви пов’яжете своїм мамам хустки. Переможе той, хто швидко і гарно пов’яже хустку.
Конкурс №8 «Ерудит» Хлопчикам загадуються загадки (по три). За 1 загадку – 1 бал.
1. Без ніг, а ходить. (годинник)
2. Набита пухом, лежить під вухом. (подушка)
3. П’ять братів народились в один день, та не рівні. (пальці)
4. Сопе, хропе, часом чхає, сюди – туди зазирає. (ніс)
5. Що росте догори коренем? (бурулька)
6. Вікна малював, води покривав, ще й пік людське тіло. (мороз)
7. Скатертина біла увесь світ накрила. (сніг)
8. Летіли білі сестриці, на долоню впали – краплі водиці. (сніжинки)
9. Рідке, а не вода, біле, а не сніг. (молоко)
10. Біле, як сніг, у честі у всіх, подобаюсь вам на шкоду зубам. (цукор)
11. Не живу і не гуляю, а сім бід знаю і від ножа пропадаю. (Хліб)
12. Мене не їдять, а без мене страви не зварять. (сіль)
Конкурс №9 «Напиши додому листа» Кожен солдат пише листи додому. Уявіть себе солдатом і напишіть листа. Оцінюється лише зміст.
Конкурс № 10. «Запроси дівчину на танець» Хлопчики повинні бути справжніми кавалерами: ввічливими, вихованими. Зараз вам потрібно запросити дівчинку на танець. Подумайте, які слова потрібно їй сказати, аби дівчинка погодилась.
Учитель: Ось і добігло кінця свято – змагання. Прошу майбутніх солдатів пошикуватися. Надаємо слово журі.
Дорогі наші хлопчики! Поздоровляємо вас із святом. Сподіваємося що ви будете відмінними солдатами, але зараз ви лише діти. І ця пора у вашому житті найкраща! Це ваше безтурботне дитинство. Сьогоднішнє змагання – лише гра. Між вами не повинно бути переможців і переможених. Ви один клас – одна шкільна родина. А щоб життя ваше було ще солодшим від мене вам солодкий приз.
Вировна година №6
Народознавче свято
«Як Весна із Зимою зустрілася»
Ведуча: Стрітення (15 лютого) – одне з шанованих у народі свят. Люди здавна вірять, що в цей день зустрічається зима з літом і змагаються, кому бути. Про символічну зустріч Зими з Весною є багато розповідей, сповнених природної дотепності й гумору. Це свято завершує зимовий цикл народних обрядів. Вважається, що в цей день у церкві вода має лікувальні властивості. На стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. З цим пов’язано багато народних прикмет. Діти, а які прикмети про цей день знаєте ви?
Діти:
1. 15 лютого зима з літом зустрічається: у дня більше світла, у ночі менше стужі.
2. на Стрітення зустрічаються зима з літом, щоб поборотись, кому йти вперед, кому вертатися назад.
3. Якщо на Стрітення сніг зранку, буде врожай ранніх зернових, а якщо звечора – пізніх.
4. Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл.
5. Як на Стрітення тепло й сонячно, то й весна буде теплою.
6. Як на Стрітення є мороз і нема сонця, буде рання весна.
7. якщо на Стрітення зі стріх капає, весна затягнеться, якщо не капає – весна буде рання, суха.
8. Громниця – скидайте рукавиці, близько весна.
9. Як на Стрітення півень нап’ється з калюжі, то чекай ще стужі.
10. Як на Стрітення відлига, то ще довго бути зимі.
(Виходять діти в українських костюмах)
1. На веселе свято до нас поспішайте,
Зиму проводжати, весну зустрічати!
2. Ще Зима по нашім краї на санчатах роз’їжджає.
Сніжок сипле без упину – вкрила ковдрою Вкраїну!
3. Де не гляну я - надворі всюди бачу білий колір!
Сніг січе безперестанку – Зима трудиться із ранку!
І мороз не угаває, йому вітер помагає.
4. Подивіться, дітлахи, сніговик іде сюди!
Нам його Зима зліпила, білим снігом обтрусила.
5. Не мети. Не мети, Зимонько снігами.
А приходь ти до нас з танками й піснями!
(входить зима)
Зима: Іду, іду снігу намету!
З вами разом погуляю,
Бо ще силу добру маю! (сипле снігом)
Діти: Дякуємо тобі, зимонько, що завітала до нас. Але всьому свій час. Твій останній місяць добіг половини. А кажуть, що у лютому сонце йде на літо, «коли лютий дорогу підгриз, кидай сани, бери віз»
Зима: Хіба прийшов мені вже час з весною зустрітися?
Ведуча: аякже! Саме на Стрітення Зима з Весною зустрічаються і міряються силою. У народі говорять, що цього дня котра з вас переможе, та до кінця місяця й господарюватиме.
А у церквах на Стрітення освячують воду і свічки. Вони вважалися цілющими і захищали людей від грізних сил природи, від лиха і хвороб. Свічки, освячені цього дня, ще називали «громичними», бо вважається, що вони оберігають людей від грому та блискавки. От і ми запалимо свічечку, щоб вона зігріла наші серця і охороняла від зла.
Хлопчик: - Ой, громнице – свічечко! Святая водичечко! Дай здоров’я нам усім і дорослим, і малим! Свічечко, свічечко, гори, та діточок убережи!
Дівчинка: А я у це велике свято
Набрала з криниці святої водиці.
Буду умиватися, сили набиратися!
Ось, ось, зимонька, пропаде твоя силонька!
(Зима сумно сідає в куточку. Виходять звірі)
Ведмідь: Гу – гу, щось довго це триває,
Холодний вихор завіває,
Зимі не видно ще кінця –
Хотів би вже збудитись я.
Їжак: Це правда, досить того сну,
І я вже мрію про весну.
Білочка: Ще вам, милі, півбіди,
Бо в вас тверді зимові сни,
Не журитесь в зимі їдою…
Та ми що вчинимо з собою,
Як вийде нам увесь запас,
Що на зимовий маєм час?
Ми ж їсти мусим і в зимі,
А тут лиш трохи ще на дні…
Фіалка: Що клопіт вам, це й я признаю,
Та важче ще в підземнім краю,
Всім нам беззахисним квіткам,
Як довго стужа потриває,
Коріння нам попідмерзає –
Й насіння міць свою загубить,
І хоч як світ квітки всі любить,
То ми навесні не зійдемо,
Від стужі марно пропадемо!
Мак: Ніщо й зима нам не вчинила б ,
Як снігом всюди землю вкрила б,
А то ще й чуємо, нажаль, -
Що снігу зверху обмаль,
А ті морози ще й з вихрами
Стиснули нас ось тут кліщами!
Зайчик: Фу!
Як же я втомився,
Покіль сюди добився!
То Вихор шле мене сюди,
Сумне щось шле переказати:
Що вічно будете вже спати –
Бо каже він і кажуть люди,
Що ніби вже весни не буде!
Всі: Ой, лишенько, ой, лихо нам!
Лисичка: Казав переказати вам,
Що відтепер Зима з Вихрами
Вже пануватиме над нами.
Всі: Ой, лишенько, ой, лихо нам!
Вихор: Кінець, кінець вже буде вам!
Я вас уб’ю, я вас зморожу,
Снігом дорогу заворожу,
Щоб вам тепло все відібрати,-
Вже вам заснути – і не встати.
Всі: Ой, лишенько, ой, лихо нам!
Посланець Весни: Не тратьте віри і надії!
Лягайте й тихо спочивайте,
Весни ясної дожидайте!
Я вже подбав, сніги упали
І землю всю поприкривали,
Щоб вас мороз не досягнув,
Весну просив я - не забув,
Щоб цього року не барилась,
Щоб вас будити поспішилась!
Всі: Про неї мріємо ми всі –
Від нас привіт, привіт Весні!
Посланець Весни: Привіт Весні я передам
І на прощання скажу вам:
Ніколи духом не впадайте,
В найближчий час Весну чекайте!
(Діти виконують пісню Наталії Май «Промінчик»)
Дівчинка: Благослови, мати, весну закликати!
Весну закликати, Зиму проводжати!
(Дівчатка стають в хоровод і співають веснянку)
Весна: Ось і я – Весна – красна,
Літа жаркого сестра.
Зроблю крок - і сонце сяє,
Все навколо оживає,
Прокидається від сну,
Чую пісню чарівну.
Ой, як гарно у вас на святі! Ой, а це хто у куточку притулився, такий сердитий та сумний?
Діти: Зима!
Весна: Але ж зимі вже час тікати. Адже Весна – красна прийшла!
Зима: А ми ще подивимось, весно, хто з нас сильніший!
Насуплю я брови –
І вітер повіє
Усе захолоне,
Рятунку нема,
Під снігом замре, заніміє.
Весна: А я засміюся,
І сонце ласкаве
Засяє у небі,
Прокинуться луки,
Ліси і поля,
Усе розцвіте, заспіває,
Зрадіє приходу моєму земля!
Зима: Що ж, Весно, твоя взяла! Збиратимуся я вдорогу.
Що ж , прощайте, любі діти!
За зиму ви поздоровішали,
Пішли на користь і мороз, і сніг.
І щічки ваші теж порожевіли,
Неначе маки розцвіли на них!
Здорові будьте, через рік я знову
Сюди вам казку принесу зимову.
Готуйте лижі та санчата.
(Діти співають пісню «Щебетала пташечка»)
Учень: Ясне сонечко усміхається,
Зима білая вже лякається.
Зима холодная з хуртовинами
За горами вже, за долинами.
Всі ми зиму проводжали,
Весну – красну зустрічали.
Весно! Уквітчай наш край,
Дай нам добрий урожай!
Ведуча: З нетерпінням чекали люди на весну і вважали, що це птахи на своїх крилах приносять її з далекого краю, проганяючи люту зиму з морозами та віхолами. Колись в Україні побутував звичай: напередодні свята господині випікали обрядове печиво у вигляді пташок – жайворонки. Їх давали дітям, щоб віднесли в садок, підняли вгору і закликали весну.
Здавна люди вірили, що жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими замикають холод і відмикають літо.
За давньою легендою ця пташка народилась із сонячного жару.
Вона прокидається разом із сонцем і своїм дрібним голосочком сповіщає: вже весна прийшла, а отже, час виходити в поле, орати, сіяти, щоб восени урожай збирати!
Діти, любі .діти,
Діти –боженята,
Підійдіть до мене радісним гурточком,
Жайворонків беріте, на високу гору ідіте,
Пісеньок гарних співайте,
Весну – красну величайте!
(діти співають пісень, водять хороводи)
Виховний захід №7
«Шануймо матір!»
( форма проведення – українські вечорниці)
Мета: привітати жіночу половину класу з святом 8 Березня, продовжити знайомити дітей з традиціями та звичаями українського народу, поглибити їх знання з народознавства, виховувати повагу до матері, бабусі, сестрички і просто жінки.
Обладнання: святково прикрашений клас в українських народних традиціях: рушники, скатертини, рядна, образи, квіти, дитячі малюнки, тематичні плакати. Парти у класі розставлені у формі окремих столиків. На столах таблички: «Доньки», «Сини», «Матусі», «Бабусі»
Учитель: Дорогі діти! Милі, добрі наші жінки, жінки – доньки, жінки – трудівниці, жінки – матері, жінки – бабусі! Ми знову зібралися нашою класною родиною з нагоди свята. Це свято весни, свято жінки, свято пробудження від зимового сну, свято надії та сподівань. Дозвольте мені привітати вас із святом, побажати вам всього того, що люди звуть щастям. А щастя жінки – матері у її дітях. Тож любі мої третьокласники, я звертаюся до вас з великим проханням зробіть своїх мам та бабусь щасливими! А що для цього потрібно? Насамперед – будьте слухняними, наполегливо вчіться, допомагайте своїм батькам у всьому.
Сьогоднішня наша зустріч трішки відрізняється від попередніх. Ми проведемо її у формі українських вечорниць. І наш клас сьогодні перетворився на світлицю. Наші предки часто влаштовували такі вечори у своїх світлицях. А наше завдання зберегти традиції сформовані протягом багатьох століть. Народна мудрість говорить: «Хто не знає свого минулого, той немає майбутнього!» і це не просто слова це істина життя. Мені дуже хочеться, щоб наші діти знали, берегли традиції і пишалися тим, що вони українці. А чи знаєте ви як проводились вечорниці? Це були тематичні вечори із солодощами, піснями, іграми та розвагами. Отож запрошую усіх вас на наші вечорниці!
Мати – захист і притулок для дитини, її опора і совість. Все, все, що є в нас найкращого, все від неї, від рідної неньки, від бабусі, від прабабусі. Бо всі ми родом з дитинства, з тієї безтурботної, найкращої пори, коли над нашою колискою схилялось мамине лице. І неважливо скільки тобі років 5 чи 50, тобі завжди потрібна мама, її ласка, її погляд, її порада, її тепло.
Подружжя Білоножків співає: «Діти наші - іграшки останні, а внуки наші – перші діточки!» то не просто слова, то сформована протягом багатьох століть народна мудрість. Не даремно в народі кажуть, що онуків люблять більше ніж дітей. Можливо тому, що саме в той момент життя коли з’являються онуки, і приходить ота непомітна. Важлива мудрість життя.
Бабуня, бабця, бабусенька, бабуся, а інколи – буся саме так онучата звертаються до своїх бабусь. Бо бабуся пожаліє, захистить, приголубить. Ви, мабуть, звернули увагу на те, що на столиках знаходяться таблички. Це не випадково. Традиційно на вечорницях влаштовувалися змагання. Сьогодні і ми будемо змагатися. Змагатися будуть наші діти з мамами та між собою. Але про це трішки згодом!
Дорогі наші мами та бабусі, приймайте вітання від своїх дітей!
( Пісня «Червона калина»)
Учитель: Дорогі діти, шановні гості! Чимало композиторів і поетів створювали твори про найдорожчих людей – про маму, тата, бабусю, дідуся. Немає жодного поета, у доробку якого не було б твору присвяченого мамі. Діти часто не розуміють або ж не помічають, що своїми вчинками завдають своїм рідним людям чимало переживань, клопотів, неспокою. І лише з роками, коли самі стають батьками, починають розуміти до чого призводять дитячі пустощі та непослух.
Діти, підійдіть до своїх мам та бабусь, обійміть їх, привітайте зі святом та подаруйте свої вироби, які ви створювали з любов’ю до найрідніших людей.
(Діти дарують подарунки)
Мабуть недарма так сталося, що слово «мама» на багатьох мовах починається літерою «ем». Давайте спробуємо дослідити:
Українська мова – мама;
Російська – мама;
Румунська – мама
Болгарською та хорватською – майко;
Грецькою – матір;
Норвежською – мор;
У Швеції та Данії – медер;
У Іспанії та Італії – мадре;
В англійців – мазер;
У німців – мутер
І навіть в далекій Африці у народів суахілі це слово звучить так само як і внас – мама.
Краще та мудріше ще ніхто не сказав про матір. Здавна матері навчали своїх дочок: «Тримай хаточку, як у віночку, як вишитий рушничок!» Чимало пісень існує про рушник та про хату. Зараз я пропоную вам згадати якомога більше пісень у яких є слова про хату або про рушник. Влаштуємо невеличке змагання між командами дітей та матерів.
(Кожній команді роздаються листочки та ручки і поки звучить музика вони записують назву пісні або декілька рядків із пісні. Виграє та команда, в якої найбільше пісень. Завдання виконують під запис пісні «Мамина вишня»)
(По закінченню оголошує вчитель результат.)
А ми продовжуємо наші вітання. Шановні бабусі, ці слова звучать для вас.
Діти:
Не сумуй, дорогенька,
Що піввіку прожито,
Що на скроні лягла сивина.
Ти для нас найдорожча у світі,
Ти для нас, як і сонце, одна.
Як добре нам бачити й знати
І вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, як мати,
Немає у світі для нас.
Вона, мов зоря світанкова,
Хліб і людська доброта.
Як мова твоя колискова,
Як доля і правда свята.
Ми зростали у вас біля серця,
На долонях ваших мужніли,
Ви для нас засвітили сонце,
Щоб життя воно наше гріло.
Учитель: Любов до рідного краю, до рідної мови, до хати в якій виріс починається з колиски, з маминої пісні. Колискова пісня… скільки їх створив народ, українські жінки… лагідний, ніжний мамин спів засівав дитячу душу любов’ю до людей, природи, до всього живого
(Пісня Наталії май «Колискова»)
Учитель:
Я часто ночами пригадую
Дитинства сполохану казку.
Спасибі, вам мамо, за вічну любов
І щиру незміряну ласку.
Схилялось над ліжком привітне чоло
Дрімали натомлені очі.
Спасибі, вам мамо, за ваше тепло
І довгі недоспані ночі.
На всі світи ти озирнись,
Де слово перше вимовив колись,
Де пісня мамина і пестила, і гріла,
Ввійшла життям у душу й тіло,
Живила серце соком калиновим,
А коли виросла то стала на порі
Водою й хлібом з житньої зорі.
Не дайже їй сліпим метеоритом,
Хай ще гарячим пролетить над світом,
Не дай умерти серед нас, живих,
Хоч скільки б там не обсідало лих,
Не дай забутися з якого роду,
З якого кореня у світі почалось.
Учень:
Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало колись над колискою.
Буду слухати, слухати я
І стояти в замрії берізкою.
Учитель: Шановні мами та бабусі, згадайте колискові які ви співали своїм дітям та онукам та проспівайте їх для нас.
(матері виконують колискові пісні)
Діти:
О, матінко!
Любити так, як любиш ти,
Ніхто не вміє на землі.
Тому ми всі, дітей гурток –
Сплітаємо тобі вінок
З найкращих квітів навесні.
Тому – при гоміні пісень –
Святкуємо твій, мамо, день
О, матінко!
В любові і подяки день
Прийми від нас, дітей, привіт.
Під звуки радісних пісень
Ми просим з глибини сердець,
Щоб добрий Бог, щоб Бог – отець
Тобі багато щастя дав,
Щоби тебе нам зберігав
Сто літ, сто літ.
Мамо, матінко, матусю!
Припадаю до ваших ніг,
Я маленька ваша частинка,
Радість ваших натруджених днів.
Світло ваших очей безсонних,
Свіжий подих п’янкої весни,
Доброта ваша, мамо, бездонна
Колисала дитячі сни.
( Пісня Наталії Май «Як добре що у мене матуся є…)
Учитель:
Малювала дитина матір,
А на білім аркуші
Земля мов колиски сходили.
Малювала неньчину долю
Натрудженими днями робочими,
А на аркуші білім
Рум’яно палав
Сонячною мудрістю хліб.
Дитина малювала матір.
Дорогі мами, зверніть увагу на дошку, на ній виставка дитячих малюнків. Ваші діти малювали вас. Впізнайте свій портрет візьміть його і збережіть через роки, аби колись знову, разом із дорослими дітьми, згадати цей день.
(доки мами розглядають і впізнають малюнки звучить запис пісні Раїси Кириченко «Жіноча доля»)
А зараз знову проведемо невелике змагання. Командам потрібно записати якомога більше подій коли український народ використовував вишиті рушники.
Учитель: Свято 8 березня уособлює в собі три найдорожчі образи: Образ Божої Матері, матері України і рідної неньки
Ой я маю три матері, та всі три хороші –
Три матері, три квіточки, як три красні рожі.
Перша мати – Непорочна, як лілея біла,
Із Дитятко – Немовлятком, Пречистая Діва.
Друга мати – це найкраща на світі країна,
Земля наша, наша славна ненька – Україна
Третя мати – що ж про неї гарного сказати?
Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати.
Не випадково сьогодні у нас у класі ви бачите образи. Образ Матері Божої та її сина – це захист усіх дітей та матерів. Ваші діти дуже хочуть, щоб ці образи берегли вас.
Заходить двоє дівчаток із свічечками в руках. Підходять до ікони, ставлять свічечки і промовляють.
Мати Божа! Мати Божа!
Дай здоров’я нашій неньці!
На землі одна лиш мати.
Ти нам мати там, у небі.
Ти рятуй нашу матусю
В небезпеці і потребі.
Серця наші, наші квіти
Віддамо тобі в любові.
Захищай нашу матусю під святим покровом.
(Діти виконують пісню «Василечки»)
Учитель:
Дорогі наші жінки! У вас теж є мами – це наші бабусі. Вони в тривозі не лише за вас, дітей, а ще й за ваших малят, за онуків. У цих людей великий життєвий досвід, це невичерпна криниця мудрості і безмежної любові. Дозвольте подарувати вам такі віршовані рядки.
Приїжджайте частіше додому,
Щоб не мучила совість потому.
Ні грошей не привозьте, ні слави
Будьте з рідними ніжні й ласкаві.
Пригадайте дитинства стежинки,
Поцілуйте батьківські сивинки,
Зачерпніть води із джерельця,
Прихиліться серцем до серця.
Бо не вічні ні батько, ні мати,
Завтра можете їх не застати.
Щоб не мучила совість потому,
Приїжджайте частіше додому.
Прийміть, шановні жінки, в дарунок пісню.
(Звучить грамзапис пісні Наталії Май «Порада»)
Ось і закінчуються наші вечорниці. Зосталось лише привітати наших чарівних дівчаток. Любі мої дівчатка, я щиро вітаю вас із святом 8 Березня. Бажаю вам добре вчитися, на радість батькам, мати міцне здоров’я, хороших і вірних друзів. І за старовинним українським звичаєм вітаю вас короваєм.
А зараз передаю слово нашим хлопчикам.
(Хлопчики вітають дівчаток)
Разом виконують пісню «Щебетала пташечка»